Пробіли між літерами обходять фільтр, і машина співає знайомим голосом: четверо музикантів судяться з Suno

Четверо американських музикантів подали колективний позов проти Suno — компанії, чий сервіс генерує пісні на текстовий запит. У реєстрі суду справа значиться як Lowery v. Suno, Inc.

Позов зареєстровано у федеральному суді округу Массачусетс наприкінці серпня.

Позивачів четверо: Девід Лоурі з Camper Van Beethoven і Cracker, автор-виконавець Джейсон Ізбелл, техаський блюзмен Гай Форсайт і саксофоніст Едуардо Кальє. Документ має вісімдесят чотири сторінки й сімнадцять пунктів звинувачення, складених за законами пʼятнадцяти штатів і територій.

Пробіли, які обходять фільтр

Suno публічно запевняла, що навмисно не використовує імена артистів як категорію тренувальних даних і що в сервісі стоять фільтри, які блокують запити з іменами виконавців та назвами пісень. Саме цю заяву позов і намагається спростувати — демонстраціями.

Спосіб, описаний у документі, до смішного простий: імʼя треба набрати з пробілами між літерами. За твердженням позивачів, запит «m i c h a e l j a c k s o n» у пʼятій версії сервісу дав дві пісні, які той сам і назвав — Glovebox Moonwalk, тобто «місячна хода з бардачка». Сервіс описав їх як поп-фанковий танцювальний трек вісімдесятих, домалював білу рукавичку, а місячна хода і рукавичка опинилися просто в тексті пісень.

«Ми вважаємо ці претензії безпідставними й маємо намір від них захищатися. Suno існує, щоб допомагати людям створювати нову оригінальну музику, а не наживатися на чиємусь імені», — заявив речник компанії виданню Billboard 1 вересня.

Той самий трюк, ідеться в позові, спрацював і на інших іменах: із запиту про Тейлор Свіфт вийшла пісня Paper Crown, із Бруно Марса — 24K Trouble, із Bad Bunny — Perreo de Frente, зі Снуп Доґґа — Blue Bandana. Усе це поки що твердження позивачів, а не встановлені судом факти.

І окремо: приклад із рекламою. Позов наводить сторонню людину, афілійовану із сервісом, яка публічно показувала, як обійти фільтр, і в описі власної пісні прямо написала, що бралися «тон і фразування» одного відомого поп-виконавця.

Чому це не позов про пісні

Усі попередні війни з генераторами музики велися за права на записи — тобто, по суті, за інтереси лейблів. Тут інакше. Перший пункт позову спирається на закон Іллінойсу про право на власне зображення й імʼя, другий — на тамтешній закон про біометричні дані. Право на власну ідентичність артист не продає разом із каталогом, і саме тому цей позов подали музиканти, а не звукозаписні компанії.

Ключове поняття документа — voiceprint, голосовий відбиток. Позивачі наполягають, що це не запис і не твір, а набір обчислених вимірів конкретної людини. Далі йде аргумент, після якого справа перестає бути суто музичною: пароль після витоку можна змінити, а власний голос — ні.

Для танцювальної музики це не абстракція. Вокальний семпл, упізнаваний тембр, характерна манера співачки в хаус-треку — рівно той матеріал, про який ідеться. Питання, чи є голос власністю людини, а не записом на балансі лейбла, стосується кожного, хто хоч раз ставив чужий вокал у свій трек.

Suno зараз відбивається на трьох континентах. Наприкінці липня земельний суд Мюнхена задовольнив позов німецького товариства GEMA і заборонив компанії чотири дії щодо шести музичних творів; розмір збитків ще не визначено, рішення не остаточне. А 2 вересня до Федерального суду Канади подала позов місцева організація SOCAN — уже про авторське право, з півтори сотнею прикладів згенерованого.

Раніше ми розповідали, як та сама Suno почала продавати вінілові платівки з машинною музикою — той самий сервіс з іншого боку.