Середньому полякові сьогодні 44 роки: клубна культура перестає бути культурою молодості

Клубна сцена, яка від самого початку зводила культ молодості, вже незабаром належатиме людям «у розквіті сил». Поки більшість промоутерів воює за присутність зумерів на своїх вечірках, на іншому полюсі росте явище значно більшого масштабу.

Про це написало видання Muno.

Демографія проти звички

Аргумент простий і демографічний: за даними польського статистичного управління, середній вік поляка сьогодні — 44 роки. А клубна індустрія, від клубів до фестивалів, будує пропозицію й комунікацію так, ніби в залі самі двадцятичотирирічні, яких там немає — принаймні не вдвічі більше, ніж сорока- й пʼятдесятирічних, що просто можуть собі дозволити ходити на вечірки.

Європейська клубна культура розквітла після падіння Берлінського муру. Тодішні двадцяти- й тридцятирічні, які були на танцполах головною групою, саме тепер добігають пʼятдесяти або вже мають цей рубіж позаду. Багато хто з них у наступні десятиліття бував у клубах дедалі рідше — робота, сімʼя, діти й інші обовʼязки ставали пріоритетом.

Тепер у цих людей уже самостійні діти та стабільне професійне й майнове становище. При цьому сьогоднішні пʼятдесятирічні і зовні, і поведінкою ближчі до тридцятирічних із 1990-х — і це, пише видання, змінює саму уяву про учасника клубного життя, чого частина індустрії наче не бачить або не хоче бачити.

Є й інший аргумент: саме покоління X та Y найсильніше захопилися клубною культурою як явищем новим і по-своєму екзотичним на тлі сірої посттрансформаційної Польщі. Саме вони цю культуру над Віслою й формували — з-поміж них вийшли перші діджеї, журналісти, букери, промоутери, власники клубів і організатори фестивалів.

А внутрішній ейджизм — оті питання «чи йому/їй іще личить?» і, самокритичніше, «чи мені ще личить?» — відходить у минуле. У домінуванні сорока- й пʼятдесятирічних на танцполах немає нічого ні дивного, ні поганого: це природний хід речей.

Що показали дослідники

Беате Петер і Ліза Вільямс опитали представників першого рейв-покоління — висновок вони опублікували в журналі Leisure Sciences.

«Ми виявили, що наші рейвери продовжили брати участь у рейв-культурі; їхня стійкість повʼязана з частотою залучення в молодшому віці».

«Ми доводимо, що стійкість дозвіллєвих практик, як-от рейв, можна розуміти так само, як стійкість уживання наркотиків: часта поведінка в підлітковому віці визначає стійкість у старшому дорослому віці».

Енді Беннетт і Пол Годкінсон у книжці «Ageing and Youth Cultures» показують, що те саме коїться і в рок-, панк- і гот-середовищах: частка тих, кому ближче до пʼятдесяти, ніж до двадцяти, там стабільно росте.